gototopgototop
    Про військову службу за контрактом (тут) ***   Місцезнаходження споруд для цивільного захисту населення: вул. І.Мазепи, 10 А (загальна площа 146 кв. м), вул. Друкарська, 6 (79,1 кв. м), вул. Друкарська, 8 (69,4 кв. м), вул. Я.Мудрого, 17 (23,8 кв. м), вул. Клубна, 1 (37,8 кв. м), вул. Клубна, 3 (37,8 кв. м), вул. М.Шашкевича, 9 (182,8 кв. м), вул. М.Шашкевича, 16 (100,7 кв. м), вул. М.Шашкевича, 17 (100 кв. м), вул. Грюнвальдська, 1 (76 кв. м), вул. Кобзарева, 8 (89,8 кв. м), вул. І.Франка, 40 (69 кв. м). ***   Посади "Родинне дерево" в м.Жидачеві (детальніше тут...) *** Місцеві податки і збори на території Жидачівської міської ради на 2021 рік: земельний податок (тут), орендна плата за землю (тут), податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (тут), єдиний податок (тут), туристичний збір (тут), транспортний податок (тут)

ВИБОРИ - 2020

vyboru-2015

Бюджет громадських ініціатив м.Жидачева


byudjet

Zhydachiv presentation

Presentation-Zhydachi-in-English

Стежками "Базиївки"

stegkamu-bazuivku

Для підписки на розсилку RSS новин введіть Ваш адрес електронної пошти:

Карти міста Жидачева

З ІСТОРІЇ СТВОРЕННЯ ЗУНР Друк
Вівторок, 26 жовтня 2021, 17:09

ZUNR

    

      Через кілька днів в Україні відзначатимуть 103-тю річницю проголошення 1 листопада 1918 року Українською Національною Радою утворення Західно–Української Народної Республіки. Ця історична подія стала результатом боротьби українського народу за утвердження незалежної Української держави.

       Ще до Першої світової війни українські землі входили до складу Російської та Австро–Угорської імперії. Завдяки менш жорстокому переслідуванню українців в Австро–Угорській імперії Галичина стає центром, де активно розвивається культурно-освітнє життя, створюються молодіжні товариства, проходить процес творення українських військових формувань. який активізувався в 1914 році, коли спалахнула перша світова війна. Більше 25 тисяч представників української молоді записалося до легіону Українських Січових Стрільців, щоб боротися за свободу України, що свідчило про високу національну самосвідомість тодішньої молоді.

Коли у 1917 році в Києві було утворено Українську Центральну Раду більш реальним стало об'єднання всіх українських земель в єдину державу. Українські представники в Австро–Угорському парламенті в травні 1917 року рішуче заявили, що українські землі колишньої Галицько–Волинської держави є неподільною спадщиною української нації.

Вже восени 1918 року крах Австро–Угорської імперії був неминучим через ослаблення війною та прагненням поневолених нею народів до самовизначення. Тоді 18 жовтня 1918 року в Львові було створено Українську Національну Раду, яка прийняла чітке рішення про утворення Української держави. У Кракові в цей час було створено польську ліквідаційну комісію, яка планувала прибути до Львова 1 листопада 1918 року задля захоплення влади. Та Україна уже визначилася і прагнула змін, щоб творити власну історію, будувати свою незалежну державу.

На чолі Українського Військового Комітету, в складі якого було 1400 стрільців і 60 старшин, став сотник УСС Дмитро Вітовський, який заявив: “Якщо цієї ночі ми не візьмемо Львова – то завтра його візьмуть поляки. Наша честь вимагає, щоб ми перші взяли владу в краї”.

В ніч на 1 листопада Українські Січові Стрільці, направившись на площу Ринок у Львові й піднявши на ратуші синьо–жовтий прапор, виконали гімн “Ще не вмерла Україна”. Крім Львова вони зайняли і інші міста і села Галичини та важливі стратегічні об'єкти. Цим збройним виступом українського війська було кинуто виклик багатьом рокам неволі. Ця подія підняла вільний дух українського народу, закріпила і утвердила українську державницьку ідею. Акт проголошення ЗУНР створив передумови для об'єднання всіх українських земель у Соборну Державу.

В цей складний і водночас важливий історичний період Жидачів став одним із центрів боротьби за Незалежність України. У ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 року загін із сорока повстанців, який складався переважно із мешканців навколишніх сіл, зокрема, Тейсарова, Пчан, Іванівців, оволодів Жидачевом. Представникам нової української влади та духовенства вдалося успішно провести переговори із керівниками військових підрозділів різних національностей, які в той час перебували на міському залізничному вокзалі.

     1 листопада 1918 року на площі нашого міста відбулося віче, звучав гімн “Ще не вмерла Україна”. Так мешканці Жидачева вітали перший день своєї національної волі. Владу ЗУНР в місті довірили Івану Білинському, військовим комендантом став Іван Голембійовський. Найбільш організованою на території ЗУНР була саме Жидачівська повітова цивільна управа.

На жаль, у той вирішальний період чимало українських бойових частин знаходилися на фронтах Першої світової війни. Їх дуже бракувало в ті дні: "Два – три таких полки, стягнутих завчасно з фронту до краю, – стверджував згодом галицький історик О.Кузьма, – були б інакше рішили долю своєї Батьківщини".

Між тим, польські сили, які у ці дні відновлювали державність Польщі, наполегливо готувалися захопити Східну Галичину. Перш за все вони прагнули заручитися підтримкою США та країн Антанти. Для здійснення цих планів польські діячі створили у Кракові так звану Польську ліквідаційну комісію, яка мала 1 листопада прибути до Львова і за допомогою польських військових організацій захопити владу у краї. Але події у Львові й усій Галичині 1 листопада 1918 року розгорнулись не за польським сценарієм. Та захоплені зненацька польські військові сили незабаром оговталися, і вже в другій половині дня 1 листопада південно–західна частина Львова стала покриватися вузлами опору їх бойових груп, все частіше траплялися напади на українські патрулі. Після того, як у ніч на 3 листопада полякам вдалося захопити головний вокзал і склади зброї на його товарному дворі, кількість їх війська досягла 4 тисяч, значно зросла їх активність. Між тим, становище українських військ у Львові погіршилося. До цього варто додати гостру нестачу досвідчених командирів й зайняту тактику пасивної оборони. Єдина надія у Д. Вітовського була на частини Українських Січових Стрільців, які мали прибути до Львова. Незважаючи на об'єктивні і суб'єктивні труднощі, війська Української Галицької Армії, яка почала творитися у ході львівських боїв, утримували за собою 2/3 міста, успішно проведи ряд локальних операцій. 4 листопада вони відкинули противника від пошти. Кілька днів тривали бої, українці мужньо обороняли Львів.

У процесі напружених боїв відбувалося творення Української державності. 9 листопада було створено уряд – Тимчасовий державний секретаріат. Його головою став Кость Левицький (близький побратим І.Франка – навчався з ним разом у Львівському університеті). 13 листопада було затверджено Основний закон ЗУНР. Президентом ЗУНР став Євген Петрушевич. Тоді також було прийнято закони про адміністративну, судову і податкову систему, постанову про створення корпусу державної жандармерії. З першого дня свого існування ЗУНР опинилася у надзвичайно складних військово–політичних і міжнародних умовах. Саме в цих умовах проходило формування Української Галицької Армії. Падіння Львова 23 листопада, втрата Перемишля, Ярослава, загарбання румунськими військами Буковини змусило уряд ЗУНР звернути якнайпильнішу увагу на організацію військової справи. У той буремний період у Красному створено перший авіаційний загін у складі двадцяти літаків. Його очолив син видатного письменника, сотник УСС Петро Франко. У Другому корпусі УСС служив ще один син Каменяра – журналіст Тарас Франко.

В грудні 1918 року українські війська перейшли в наступ. 9 грудня вони були вже під стінами Перемишля. У січні 1919 року українські сили вели запеклі бої за Львів.

В той складний для Української державності період в м. Ходорові була розміщена Начальна Команда Української Галицької Армії, урядові установи ЗУНР. 22 лютого 1919 року саме тут вирішувалась подальша доля ЗУНР. В Ходорові відбулися Міжнародні переговори за участі керівництва ЗУНР з військовими та політичними лідерами Англії, Франції, Америки, Італії. Перед керівництвом ЗУНР були поставлені ультимативні умови щодо демаркаційної лінії, яка передбачала відхід українських військ на схід по Бугу, західні кордони – Львівський, Перемишлянський, Бібрський повіти, далі – по річці Стрий. Полякам мали відходити Дрогобицько–Бориславські нафтові родовища. За дорученням Є. Петрушевича українська делегація рішуче відкинула претензії на українські землі. У той історичний період боротьби за волю, на жаль, не вдалося зберегти державність.

Досвід ЗУНР вчить і переконує нас в тому, що для досягнення найвищої мети весь український народ має бути сильним, згуртованим, щоб розвивати й зміцнювати Українську державу. Нам необхідно зосередити всі свої сили на розбудові економічно розвинутої та міцної Української держави й дбати про Українське військо, яке сьогодні мужньо протистоїть російській агресії на Сході України. Через вогонь війни на Донбасі пройшли більше сотні представників Жидачівської громади. Ми пишаємося нашими мужніми захисниками й завжди будемо пам’ятати про загиблих Героїв.

Історія ЗУНР – це символ нашого споконвічного прагнення свободи. Вільна Україна завжди була найвищою метою, за яку боролись, вмирали, в яку вірили її кращі сини і дочки.

 

 

 

 

Додати коментар: