gototopgototop
    Про військову службу за контрактом (тут) ***   Місцезнаходження споруд для цивільного захисту населення: вул. І.Мазепи, 10 А (загальна площа 146 кв. м), вул. Друкарська, 6 (79,1 кв. м), вул. Друкарська, 8 (69,4 кв. м), вул. Я.Мудрого, 17 (23,8 кв. м), вул. Клубна, 1 (37,8 кв. м), вул. Клубна, 3 (37,8 кв. м), вул. М.Шашкевича, 9 (182,8 кв. м), вул. М.Шашкевича, 16 (100,7 кв. м), вул. М.Шашкевича, 17 (100 кв. м), вул. Грюнвальдська, 1 (76 кв. м), вул. Кобзарева, 8 (89,8 кв. м), вул. І.Франка, 40 (69 кв. м). ***   Посади "Родинне дерево" в м.Жидачеві (детальніше тут...) *** Місцеві податки і збори на території Жидачівської міської ради на 2019 рік: земельний податок (тут), орендна плата за землю (тут), податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (тут), єдиний податок (тут), туристичний збір (тут)

Бюджет громадських ініціатив м.Жидачева


byudjet

Жидачівське ДОТГ

dotg-22-05-2015-1

Стежками "Базиївки"

stegkamu-bazuivku

Для підписки на розсилку RSS новин введіть Ваш адрес електронної пошти:

Карти міста Жидачева

Календар новин

 січ   лютий 2012   бер

нпвсчпс
   1  2  3  4
  5  6  7  8  91011
12131415161718
19202122232425
26272829 
Julianna Willis Technology
Історія міста Жидачів

Жидачів – один із мальовничих районних центрів Львівщини з понад вісімсотрічною історією. Гориста місцевість, розташована на 20-30 метрів вище від прилягаючих рівнин, з трьох боків оточена вигином річки Стрий, з навколишніми лісами й озерами, багатими звіриною та рибою, здавна приваблювала людей. Тому найдавніші поселення на території міста простежуються вже понад 20 тисяч років тому, пізніші – на початку нашої ери.

Перша письмова згадка про місто датується 1164 роком, де воно значиться як Удеч (або Зудечів). Надалі в документах зафіксовано ще близько 25 назв міста. У ХІІ ст. Жидачів мав характерну для тодішніх міст будову – основна частина (дитинець) знаходилась у північній частині гори Базиївки, а за оборонним валом розміщувався ремісничий посад. Вже тоді місто, розташоване на перехресті сухопутних і річкових шляхів, було важливим центром торгівлі. Про це свідчить існування в ньому кам’яної церкви Святого Миколая – покровителя купців і моряків.

У 1393 р. польсько-литовський король Владислав Ягайло, перебуваючи в Жидачеві, бере місто у своє володіння і надає йому магдебурзьке право, що сприяло економічному розвитку міста. Жидачів у той час був одним із найбільших міст Галичини, мешканці якого торгували сіллю, займались землеробством. Ці заняття відображені на гербі міста 1533 року – біла соляна куля, леміш від плуга, серцеподібний щит. Цікавим є факт, що в 1676 р. на шляху з-під Журавно в місті зупинявся відомий польський король Ян ІІІ Собеський.

У 1800 році в Жидачеві починає діяти Єшива – школа єврейських рабинів під керівництвом відомого теолога Гірш (Цві) Айхенштейна. ХІХ ст. відоме як період епідемій холери, пожеж, від яких часто потерпало наше місто. Проте вже у другій половині ХІХ ст. будуюються кам’яні приміщення повітового суду, повітової ради, два приміщення школи, закінчується в1889 році будівництво колії Стрий – Ходорів. Отже, Жидачів отримав залізничне сполучення.

Перед Другою світовою війною в місті нараховувалось близько 4200 мешканців, з них – понад 1900 українців, 1290 поляків, 950 євреїв. Існували дрібні підприємства харчової промисловості, цегельні кар’єри по видобуванню каменю, кузні, дизельна електростанція, майстерні кравців та шевців, була поширена приватна торгівля, розпочалось будівництво паперової фабрики. На той час діяли три синагоги, одна церква, один костел.

Після Другої світової війни розпочалося відродження Жидачева. Це – будівництво найбільшого в Україні картонно-паперового комбінату, який видав свою першу продукцію в 1951 р., двох шкіл, лікарняного містечка, великого житлового масиву, Будинку культури паперовиків. Значно зросла кількість населення, змінився вигляд міста. У кінці 80-х років жителі Жидачева взяли активну участь у національному відродженні своєї держави.

У жовтні 1992 р. в місті було відкрито пам’ятник Т. Г. Шевченку, а в серпні 1996 р. відновлено давню геральдику – герб, який існував з 1533 року, та затверджено прапор міста. У даний час Жидачів – місто із 12-тисячним населенням, що має славне минуле і добрі сподівання на майбутнє.


Детальніше про історію городище (замок) в м.Жидачеві читайде тут...


Додати коментар: